Шкільний вік у нашій країні починається з 6-7 років. Дитина в цей період виходить із періоду безпечного дитинства, коли всі бажання зі словами: “Я хочу”, поступаються словам: “Ти повинен”. Тобто, 7-річна дитина переживає непросту стресову ситуацію у своєму житті. Це батькам слід пам’ятати!

   Розумову зрілість дітей 6-7-річного віку характеризує нормальний інтелект і застосування його в школі: дитина протягом уроку може сидіти спокійно, підкорятися правилам, що панують у дитячому колективі, успішно соціально адаптуватися у школі, подолавши та переживши нові форми людських стосунків.
   У школі дитина усвідомлює різнобічність людського життя, особливості стосунків між однолітками. Завдання, доручені колективом, дитина старається виконувати ретельно. Цей процес психічного розвитку являє собою велике навантаження для неї; тому не дивно, що протягом цього періоду діти постійно перебувають у стані психічного напруження, що проявляється в несподівано різних реакціях (вибух плачу, гніву, блазнювання). Дитина шкільного віку здорова тоді, коли їй забезпечується правильна гігієна, урівноважене харчування, заняття, що відповідають її розумовим та фізичним здібностям, прогулянки на свіжому повітрі, пристойні житлові умови, можливість займатися спортом. Відсутність якогось одного із цих факторів завдає шкоди її здоров’ю.
   Треба розвивати в дитині любов до навчання, прагнення до відкриттів, до творення. Ця риса в них уже є – вони розвивали її протягом перших 6 років дитинства в іграх та розвагах. Тепер дитину треба “вчити вчитися”.
   Дитина молодших класів повинна бути наполегливою. Батькам слід заохочувати її добиватись успіху, непомітно й, ненав’язливо допомагаючи їй. У міру свого розвитку та зрілості діти привчаються логічно мислити, звикають глибоко розуміти тему, знаходити роз’яснення її, привчаються критично мислити про те, що прочитали, чи побачили навкруги. Протягом цього періоду батьки повинні утримуватись від авторитарного ставлення до дитини. Їхні стосунки повинні будуватись на діалогах, щоб розмовляли вони, як рівний із рівним. Такт взаємин позитивно позначається й на загальному мікрокліматі в сім’ї, і на навчанні.
   Дитині шкільного віку, починаючи з перших класів, необхідно забезпечити робоче місце чи кімнату, де вона б могла тримати книжки та вчити уроки. Аби школяр працював зосереджено, треба не відривати його від занять для якоїсь хатньої справи, необхідно прибрати шум (радіо, телевізор, магнітофон). В кімнаті, де дитина вчить уроки – світло не повинно стомлювати зір. Не можна використовувати неонові лампи. Робоча лампа повинна мати 100 Ват і має стояти зліва.
   Телевізор дуже стомлює зір, тому батьки повинні слідкувати, щоб школяр сидів перед телевізором на відстані 2-3 метрів, і в вихідні дні не проводив весь день перед екраном, а дивився тільки найцікавіші дитячі передачі.
   У дитини 6 - 7 років, яка пішла в школу, батьки, а особливо мати, повинні закріпляти й удосконалювати елементарні гігієнічні навички, які дитина одержала за 6 - 7 років свого життя. Батьки повинні слідкувати, щоб шкільний одяг  був після школи ретельно складений або повішений, черевики або туфлі почищені, сорочка мала чистий комірець та манжети.
   В умовах сучасного життя у квартирах із водогоном дітей 6 - 7-річного віку необхідно привчати самостійно щовечора митись у ванні або під душем теплою водою з милом. Голову слід мити щотижня трав’яним шампунем, полоскати оцтом, або лимонним соком. Дитині щодня бажано було б додавати в страви кукурудзяну олію, яка містить у собі вітамін “F”, брак якого призводить до випадіння волосся та виникненню дерматозів.
   Далеко не кожна дитина, яка досягла шкільного віку, уміє правильно сидіти чи лежати, неправильне сидіння та лежання може призвести до неправильного формування скелета.
   На ліжко треба класти твердий матрац без м’яких та важких подушок.
   Дитину треба вчити правильно сидіти за столом чи партою. Книги та зошити школярі молодших класів повинні носити в ранці за спиною, щоб запобігти розвитку сколіозу.
   Успішність у школі 6-7-річної дитини не завжди відповідає ступеню її обдарованості. Одні діти мислять повільніше й “гальмуються”, якщо вчитель дуже наполегливий, а деякі не завжди вміють висловлювати думку, навіть якщо вона правильна. Бувають діти в цьому віці непосидючі, бувають мрійливі, а бувають ледачі.
   Діти з фізичними вадами чи хронічними захворюваннями часто стають предметом кепкувань з боку товаришів, їх як би виключають з колективу, вони стають самоізольовані, несміливі, нещасні. Це діти з розладами слуху, зору, мовлення, або мають неврологічні рухомі дефекти, недоумство, психомоторну нестійкість – усе це дуже несприятливо впливає на їхнє навчання.
   Важливо щоб батьки, особливо на першому році навчання дитини, підтримували постійний зв’язок зі школою, аби знати, як проявляє себе дитина, які в неї проблеми.
   Виконання домашніх завдань батьки повинні організовувати так, щоб останні в дітей займали якнайменше часу. Неправі ті батьки, які заставляють дітей після занять в школі годинами займатись музикою, шахами, або іншими заняттями в чотирьох стінах без свіжого повітря. Діти – відмінники з блідим обличчям та тендітним здоров’ям, навряд чи будуть щасливими в житті. Лікарі, батьки, учителі відзначають, що діти виростають або влітку, або після канікул, проведених у горах навіть зимою. Сонце, повітря, вода, ультрафіолетове опромінення відіграють неабияку роль у фізичному розвитку дитини.
   Недопустимим у сім’ї, де є дитина молодшого шкільного віку, щоб батьки палили цигарки у квартирі, так як пасивне “куріння“ дитиною, приносить їй таку ж шкоду, як і при активному палінні.
   Дослідження вчених показали, що в сім'ях, де палить батько чи мати, або ж разом, у 75% дітей на 1 році життя має місце рахіт, анемія, ексудативно-катаральні діатези, гіпотрофія. Шкідливий вплив пасивного куріння позначається й на здоров’ї дітей у подальші роки. Так, автори стверджують, що 68,9 % дітей з рецидивним обструктивним бронхітом в анамнезі - “пасивні курці”. Дим тютюну, подразнюючи слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, підвищує її проникність, формує неспецифічну гіперактивність респіраторної астми, що свідчить про початок респіраторних алергозів.
   Недопустимим є й той факт, щоб батьки під час застілля в сім’ї садили дітей за стіл разом із дорослими і наливали, навіть символічно, спиртні напої.
   Таким чином, не викликає сумніву, що здоров’я дитини залежить від впливу цілого комплексу різнобічних факторів, які в значній мірі зумовлюють та визначають адаптацію дитини до навколишнього середовища, фізичний та інтелектуальний її розвиток у такий відповідальний період життя – як початок навчання в школі.
 

   Проблема наступності між ланками системи освіти зазвичай нагадує про себе на початку навчального року 1-го класу, коли нерідко вже вкрай загострена. Проте багатьох ситуацій можна уникнути, якщо подбати заздалегідь.

   Мабуть слід почати з витоків. Недарма класик світової літератури Л.Толстой казав: «Від п'ятирічної дитини до мене – тільки крок, від новонародженого до п'ятирічного — страшна відстань». А видатний педагог А.Макаренко стверджував: «Якою буде людина, головним чином залежить від того, якою ви її зробите до п'ятого року життя». 

   Сучасна психологічна наука доводить, що процес розвитку дитини від народження до повноліття, відображений у 100 %, розподіляється по роках:

— до 3-х років — 45 % розвитку;

— до 6-ти років — 90 %;

— на період навчання у початковій школі — 7 %;

— на весь інший період навчання у загальноосвітній школі - 3 %.

  Як бачимо, дуже важливим є період розвитку саме до 6-ти років. Це час, коли найбільше впливає на дитину її родинне коло, стосунки з однолітками та вихователями дитячого закладу.

Педагогічний супровід молодшого школяра на етапі

переходу в основну школу

"Творення людини — це найвища напруга всіх духовних сил: це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво".

В. Сухомлинський

    У наш час постійних змін, бурхливого розвитку новітніх технологій особливого значення набуває здатність особистості навчатися впродовж всього життя.

   Закон України «Про загальну середню освіту», Національна доктрина та Державна національна програма «Освіта» підкреслюють, що одне з головних завдань, яке стоїть перед сучасною школою — це реалізація наступності між усіма ланками освітнього процесу.

   Науковці зазначають, що перехід з початкової школи до школи другого ступеня характеризується двома кризами — природньою (перехід до підліткового віку) та штучно створеною (зміна умов навчання, новий соціальний статус), які впливають на шкільну мотивацію, навчальну активність, що досить часто призводить до дезадаптації дітей у 5 класі.

Вчителі-практики постійно стикаюся з цією проблемою. Орієнтовні  чинники, що впливають на розв’язання зазначеної проблеми:
 

— неузгодженість програм початкової та середньої ланок, методики навчання, змісту, вимог до учнів;
 

— різний вік випускників четвертого класу (9-11 років);
 

— труднощі соціального становлення на початку навчання в основній школі;
 

— недостатня сформованість навичок самостійної пошукової активності;
 

— розбіжність уявлень учителів, психологів, батьків про роль та місце кожного з них у шкільному просторі;
 

— психологічна неготовність учителя основної школи для роботи з п’ятикласниками — перехід від 11 класу (16-18 років) до 5 класу (9-11 років);
 

— звикання батьків до комфортного спілкування з одним учителем початкової школи.

   З підходами до вирішення проблеми наступності можна ознайомитись у роботах В. О. Сухомлинського, Л. В. Занкова, 
Б. Г. Ананьєва, А. К. Бушлі.У сучасній педагогіці наступність розглядають як загальнонауковий принцип (М. І. Махмутов, І. Я. Лернер), психолого-педагогічний принцип (В. В. Давидов, Г. А. Цукерман), загальнодидактичний принцип (В. О. Онищук, Ю. К. Бабанський, О. Я. Савченко, М. В. Богданович).

НАВЧІТЬ СВОЮ ДИТИНУ !

Правила  ЗДОРОВ'Я
молодшого школяра

1.      Не економ час за рахунок сну. Сон - найкращий відпочинок !

2.      Прокинувшись, відкрий з дозволу дорослих ( або попроси їх про це ) фрамугу чи кватирку і провітри кімнату.

3.      Щоранку, за будь-якої погоди, роби зарядку.

4.   Почисти зуби, вмий з милом обличчя, ноги, руки, шию, під пахвами.

5.      Поснідай і лише після цього йди до школи.

6.     Читаючи і пишучи — сиди правильно, тримай голову на відстані 35 см. від книги чи зошита. 

7.      У класній кімнаті та вдома знімай верхній одяг та змінюй взуття.

8.      Готуй уроки після провітрювання кімнати або при відкритій кватирці. Не читай у ліжку. Кожні 35 хв. роби перерву.

9.   Бажано робити прогулянки на свіжому повітрі . Ходіння, біг, стрибання із скакалкою, рухливі ігри, катання на велосипеді, ковзанах, лижах і взагалі активний відпочинок — наснажують здоров'ям

10. Жодного дня без фізичної праці. У праці — довголіття людини.

11.  Дбай про чистоту голови, вух, ніг та рук. Періодично мийся в лазні чи вдома. Обов'язково коротко стрижи нігті. Мий руки після вбиральні, якщо забруднилися, та перед вживанням їжі.

12. Перед сном почисти одяг та взуття, приготуй зошити і книги, зроби прогулянку на свіжому повітрі, почисти зуби та помий ноги, провітри кімнату; а якщо можеш ( з дозволу батьків) — спи з відкритою кватиркою.

      Нехай твоїми заповідями стануть простота, стриманість, невибагливість у всьому.

(В. Сухомлинський).

Чи допомагаєте Ви розвиватися дитині творчо?

Якщо Ви дійсно хочете, щоб Ваші діти були талановиті і творчо активні, потрібно докласти до цього немало зусиль. Щоб Ви самі могли пережити, в якому напрямі потрібно працювати, пропонуємо Вам декілька порад.

1. Відповідайте на питання дитини терпляче і чесно.

2. Сприймайте питання і вислови дитини всерйоз.

3. Надайте дитині кімнату або куточок винятково для її справ.

4. Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і досягнення.

 5. Не лайте дитину за безлад на столі, якщо це пов'язано з її творчим процесом. Проте вимагайте упорядковувати робоче місце після його закінчення.

6. Покажіть дитині, що її люблять і приймають, безумовно, такою, якою вона є, а не за її успіхи і досягнення. 

7. Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи.

8. Допомагайте їй будувати свої власні плани і ухвалювати рішення.

9. Допомагайте їй покращувати результати своєї роботи.

10. Беріть вашу дитину в поїздки по цікавих місцях.

11. Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками з різних культурних шарів.

12. Не порівнюйте свою дитину з іншими, указуючи при цьому на її недоліки.