Екологічне виховання молодших школярів: В.Сухомлинський і сучасність

Екологічне виховання молодших школярів: В. О.Сухомлинський і

сучасність.

В.О.Сухомлинський писав: «Піклування про природу як всенародне багатство
надихає педагогів, надає особливого змісту їх праці, мета якої - виховання почуття
господаря своєї Батьківщини

Багаторічний досвід навчально - виховної роботи переконує, що природа не тільки
об'єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частинка
буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя. Природа - величезної ваги виховний фактор,
що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу. Природа як світ, в
якому дитина народжується, пізнає навколишню дійсність і саму себе, полегшує
виховну роботу і ускладнює її водночас ,бо робить її багатшою, багатограннішою.
Постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стає істотною стороною виховного
процесу

Входячи в життя дитини з першими відчуваннями, сприйняттями, поняттями,
уявленнями, природа стає для неї научним мірилом цінностей,  джерелом багатств. У цьому факті закладено величезні можливості становлення гармонійної, всебічно
розвиненої людини.

Ми вчимо дітей бачити і відчувати красу природи, виховуємо розум і дар бачення
заповітних таємниць, учимо говорити яскраво точно й красиво - все це не для того ,щоб
спокійно споглядати, а насамперед для того, щоб вони, сьогоднішні малюки стали
тривожними, дбайливими турботливими господарями.

Ми виховуємо у своїх вихованців погляд на природу як на народне багатство, що
передається з покоління в покоління, цінність якого ні з якими іншими цінностями
порівняти й зіставити не можна. Дуже важливо, щоб до родючого чорнозему, по якому
дитина ходить і якого може не помічати дитина з перших кроків свого свідомого життя
ставилася, як ставиться підводник до стінок свого підводного човна: він живе доти, поки
ці стінки міцні і невразливі. Це одна з червоних ниток всього морального,
громадянського, патріотичного виховання. Важливо переконати з малих років людину в
тому, що втрати в світі цих цінностей, рідна земля , багатства, які зберегли і передали
нам попередні покоління-непоправні.

Природні цінності не невичерпні і не безмежні. Нам удалося добитися, що ця думка
сколихнула весь шкільний колектив.

Природа стає могутнім виховним фактором лише тоді, коли маленька людина після
3-4 х років навчання в школі з подивом приходить до думки світ навколо мене став
багатшим, красивішим,  ця зміна світу - моя праця, це я. Становлення колективу, власне, з
того й починається, що дітей об'єднує піклування про живу природу.

Хотілося б, щоб у програмах з природознавства, в навчально-виховній роботі вчителя
чіткіше виступали дві взаємопов'язані думки. Ми живемо в такий час, коли природні
ресурси перестали бути практично невичерпні; в нашу епоху людина не просто
споживає плоди природи і праці - вона створює необхідні умови для того, щоб зібрати
цих плодів більше, ніж дає сама природа.

У педагогічному колективі вважаємо дуже важливим виховним завданням те, щоб
наші вихованці бачачи і розуміючи свою єдність з природою , переживали турботу і
тривогу про збереження і примноження природних багатств. Під час кожної зустрічі
дітей з природою намагаємося показати їм світ таким, щоб вони задумались над тією
істиною, що природа це наш дім, і якщо ми будемо безтурботними марнотратцями, ми зруйнуємо його, природа-частина нас самих, а байдужість до природи - це байдужість до власної долі.»

Для того, щоб виховувати у дітей свідоме ставлення до природного середовища,
серед якого вони живуть, потрібно викликати у них допитливість, інтерес до природи.
Неможливо любити те, про що нічого не знаєш, тому важливо дати дітям якомога більше
знань про навколишній світ, виховувати їх чуйними і активними тоді, коли йдеться про
захист природи і бережливе ставлення до неї. Чим більше дитина буде знати про світ, що
оточує її,  розуміти його, тим більше любитиме і оберігатиме.

Тому завдання екологічного виховання - є виховання гуманної, творчої, соціально-
активної особистості, здатної екологічно мислити,  дбайливо ставитися до природи;
формування всебічно розвиненої особистості з високим рівнем екологічної та
природоохоронної культури.

Для забезпечення успіху у формуванні екологічних знань найдоцільнішим є метод
проектів, що реалізується за індивідуальної, парної й групової роботи учнів на уроках
та в позаурочний час.

Використання цього методу найбільш повно сприяє формуванню екологічних
знань учнів, збагаченню їх життєвого досвіду в процесі конкретної взаємодії з
об'єктами живої природи формуванню понять про взаємозв'язки у природі, розвитку
емоційно-чуттєвої сфери особистості дитини в процесі її спілкування з навколишнім
середовищем. Кожний проект-маленький крок на шляху до екологічної культури,
краплина в те море життєвого досвіду, яке формує особистість.

«Краса - один із струмочків, що живлять доброту сердечність і любов.
Замилування природою пробуджує в дитячих серцях ласкаве, доброзичливе, дбайливе
ставлення до живого і красивого, прагнення зробити оточення кращим ніж воно є».

Працюючи над проектами, діти навчаються вчитись самостійно; читаючи
додаткову літературу, підвищують свою інформаційну культуру; спостерігаючи за
живою природою, вчаться висловлювати думку про побачене.

Діти співчувають зимуючим птахам, їм хочеться захистити пташок від холоду і
голоду. Разом з дорослими вони виготовляють годівнички, підгодовують птахів взимку.
І ця праця для дітей - «сердечне піклування про красу, а не просто виконання
обов'язків».

Діти співчувають першим весняним квітам і від їх імені малюють плакати «Збережи мене»; доглядають і спостерігають за тваринами, які проживають у сім'ї, дізнаються про тих,  які раніше проживали, складають цікаві історії про їхнє життя; приймають участь у виготовленні альбому «Я і краса України»;  поруч з красою природи рідного краю привчаються бачити негативний вплив людини на природу та його наслідки, роблять свої висновки, співставляють їх з науковими, складають власні поради щодо бережного ставлення до природи.

Відчування краси природи, активне творення прекрасного
В.О.Сухомлинський назвав дорогоцінними вправами юної душі, потрібними для того,
щоб людина прагнула бачити красу людини і її душа прагнула утвердити прекрасне в
самій собі, прагнула берегти цю красу.

 

Подобається